My life and sports: 90s, 2000, 2022/Моє життя та спорт: 90-ті, 2000, 2022 [UA/EN]

Привіт, друзі. Сьогодні вирішив коротенько написати про власні уподобання в спорті та зміни, які сталися за останні 30 років. Публікація, ймовірно, буде найбільше цікава тим людям, котрі знають мене особисто.

Моя перша мотивація

Перша мотивація. Давно-давно в 80-х роках ми здавали на уроці фізкультури підтягування. Цей урок я запам'ятав на все життя, так як не зміг підтягнутися жодного разу. Було соромно перед іншими хлопцями (а особливо дівчатами) та самим собою, можливо усім світом. Висновки були зроблені і вже через кілька тижнів вдома були гантелі вагою 6 кг із чугуна та еспандер з металевими пружинами.

Десь в 90-х роках я склав комплекс ранкової зарядки. Допомогло в цьому кілька книжок, у тому числі, матеріали М.М.Амосова. Колись я вже писав про це в своєму блозі. Так ось, через деякий час, точний проміжок я не пам'ятаю, у новачка почали з'являтися перші м'язи, а саме, біцепс. Поблизу не було перекладини. Тому підтягування виконував на дереві. Так, чіплявся руками за гілку і підтягувався. Спочатку це були ривки, потім підтягування не кілька сантиметрів. Але справжню радість мені доставило повноцінне підтягування. На жаль, свій перший раз на турніку я не пам'ятаю.

В середніх та старших класах я активно грав у волейбол та самостійно займався загальною фізичною підготовкою. Всі нормативи здавав без особливих зусиль на найкращу оцінку. І, звичайно, фізкультура була моїм улюбленим предметом.

90-ті роки: максимум занять, вправи на результат

В 90-х моє життя дещо змінилося, особливо після вступу до навчального закладу. Вдень лекції, пари, а ввечері тренування, гуртожиток та гулянки (іноді). В цей період я зробив помилку, а саме, вибрав "залізо". Навряд чи можна було назвати це культуризмом, та намагання побудувати тіло як у хлопців "Містер Олімпія" не покидало мене пару років. Бажання не вдалося реалізувати, оскільки м'язи росли повільно, в цілому, як і робоча вага навантаження. Через рік-два занять робив жим від грудей з вагою 100 кг. Це був непоганий результат, та для людини зростом 190 сантиметрів та ще худощавої статури накачати м'язи було проблематично. В силовому триборстві, виконуючи вправи в залі, я "натягував" на 3 дорослий розряд. Цього було мало, адже мої напарники добивались набагато кращих результатів. В першу чергу це відноситься до хлопців, які сиділи на "хімії" (маю на увазі стероїди). Дехто з них тиснув від грудей 130 та навіть 140-150 кг.

Думаю, що за невеликий період (близько 2 років) занять зі штангою, тренажерами я наробив більше шкоди здоров'ю, чим користі. Та все ж статура змінилась і роздягатися на пляжі було не соромно.

В період навчання я продовжував займатися волейболом, хоча на нього не вистачало часу. Були навіть непогані досягення, наприклад, перше місце на обласних змаганнях. Останні роки навчання став активніше грати у волейбол та займатися загальними вправами, наприклад, віджимання на брусах, підтягування. Як правило, робив 5 підходів по 8 разів, або 3х10.

В 90-х роках починаю трудову діяльність, роботу в науково-дослідній організації. І тут заняттям приходить кінець. Правда, ще років зо два нечасто заглядав на спортивний майданчик. А далі все як у людей - сім'я, діти, проблеми... Спорт зовсім зник із мого життя, а повернувся лише через 20 років.

2022 рік

Нещодавно я почав вести блог про фізичну культуру та здоров'я. А паралельно з цим і сам виконую вправи. Блог добряче мене мотивує. Ймовірно, що частково пишу його для себе, немов щоденник із нагадуванням. Звичайно, жалкую, дуже жалкую про те, що викреслив спорт із свого життя на цілих 20 років, навіть більше. А зараз я виконую найпростіші вправи, ті, котрі допоможуть зберегти здоров'я, а не досягти якогось результату. Він просто непотрібний в моєму віці. Ось така моя спортивна історія.
Не будьте лінивими!

EN

My life and sports: 90s, 2000, 2022

Hi friends. Today I decided to write briefly about my own preferences in sports and the changes that have occurred over th e past 30 years. The publication will probably be most interesting to those people who know me personally.

My first motivation

The first motivation. A long time ago in the 80s, we taught pull-ups in physical education class. I remembered this lesson for the rest of my life, since I could not pull myself up even once. I was ashamed in front of other guys (and especially girls) and myself, maybe the whole world. Conclusions were made and after a few weeks there were dumbbells weighing 6 kg made of cast iron and an expander with metal springs at home.

Somewhere in the 90s, I put together a set of morning exercises. Several books helped in this, including materials by M.M. Amosov. I already wrote about it on my blog. So, after some time, I don't remember the exact interval, the first muscles began to appear in the beginner, namely, biceps. There was no crossbar nearby. Therefore, he performed pull-ups on a tree. Yes, he clung to a branch with his hands and pulled himself up. At first it was jerks, then pulling up several centimeters. But the real joy was a full-fledged pull-up. Unfortunately, I don't remember my first time on the horizontal bar.

In middle and high school, I actively played volleyball and independently engaged in general physical training. He passed all standards without much effort for the best grade. And, of course, physical education was my favorite subject.

90: maximum classes, exercises for results

In the 90s, my life changed somewhat, especially after entering an educational institution. During the day, lectures, pairs, and in the evening training, dormitory and parties (sometimes). During this period, I made a mistake, namely, I chose "iron". It could hardly be called bodybuilding, but the effort to build a body like that of the "Mr. Olympia" boys did not leave me for a couple of years. The desire could not be realized, because the muscles grew slowly, in general, as well as the working weight of the load. After a year or two of classes, he did a 100 kg chest press. It was a good result, but for a person with a height of 190 centimeters and a thin build, it was problematic to pump up muscles. In power triathlon, performing exercises in the hall, I "pulled" on 3 adult category. This was not enough, because my partners achieved much better results. First of all, this applies to guys who were on "chemistry" (I mean steroids). Some of them chest pressed 130 and even 140-150 kg.

I think that during a short period (about 2 years) of training with barbells and exercise machines, I did more harm to my health than good. Nevertheless, the physique changed and it was not a shame to undress on the beach.

During my studies, I continued to play volleyball, although there was not enough time for it. There were even good achievements, for example, first place at regional competitions. In recent years of study, he began to play volleyball more actively and engage in general exercises, for example, push-ups on the bars, pull-ups. As a rule, I did 5 sets of 8 times, or 3x10.

In the 1990s, I started working in a research organization. And here comes the end of classes. True, for a year or two, I rarely visited the sports ground. And then everything is like people - family, children, problems... Sport completely disappeared from my life, and returned only after 20 years.

2022 year

I recently started blogging about fitness and health. And at the same time, I do the exercises myself. The blog keeps me motivated. I probably write it partly for myself, like a diary with a reminder. Of course, I regret, very much, that I deleted sports from my life for 20 years, even more. And now I perform the simplest exercises, those that will help to maintain health, and not to achieve some result. He is simply unnecessary at my age. This is my sports story.

Don't be lazy!
This report was published via Actifit app (Android | iOS). Check out the original version here on actifit.io

Walking